Sep. 22nd, 2011

Цього ранку хмари спустились долу, стелилися, рухались, звивалися, то густішали як молоко, то підіймались і зовсім щезали. Легкі серпанки павутинням перелітали через дорогу, заплутуючись у жовтіючому листі; важкі темні клапті брудними мазками пропливали повзь нові будинки, терлися об них, наче хотіли лишити по собі слід.
А над усим цим світило ранкове сонце. Я дивилась на нього і здавалося, що проміння проходить крізь мілку каламутну воду, перетворюючи хмари на м'яке сяйво, з якого виринали силуети кущів, дерев, будинків...
Терпко пахло вологим листям, свіжість бадьорила після довгого сну, а мінливі картини нагадували, що осінь це теж початок чогось приємного.

Та найдивніше те, що туман приснився мені вночі - наче я їхала кудись на зістріч і приїхала дуже рано, ще тільки світало. Хоча годинник показував дванадцяту дня, та з сонцем не посперечаєшся. Світанок той теж був туманний, спочатку сіро-блакитний, тоді сіро-рожевий. А сонце піднялося низенько і було блякле, як взимку. Абсолютно пуста вулиця з широкою дорогою, чи то пилом усе притрушене, чи снігом. Повна тиша. І дивний спокій...

Я досі гадаю, як переплелися сон і реальність? Чи реальний туман прокрався у сон, чи навпаки, те що наснилося виплило у реальність?

І до всього - лишень вчора я думала, як же я скучила за туманами.
Отак інколи збуваються бажання.

Цього ранку хмари спустились долу, стелилися, рухались, звивалися, то густішали як молоко, то підіймались і зовсім щезали. Легкі серпанки павутинням перелітали через дорогу, заплутуючись у жовтіючому листі; важкі темні клапті брудними мазками пропливали повзь нові будинки, терлися об них, наче хотіли лишити по собі слід.
А над усим цим світило ранкове сонце. Я дивилась на нього і здавалося, що проміння проходить крізь мілку каламутну воду, перетворюючи хмари на м'яке сяйво, з якого виринали силуети кущів, дерев, будинків...
Терпко пахло вологим листям, свіжість бадьорила після довгого сну, а мінливі картини нагадували, що осінь це теж початок чогось приємного.

Та найдивніше те, що туман приснився мені вночі - наче я їхала кудись на зістріч і приїхала дуже рано, ще тільки світало. Хоча годинник показував дванадцяту дня, та з сонцем не посперечаєшся. Світанок той теж був туманний, спочатку сіро-блакитний, тоді сіро-рожевий. А сонце піднялося низенько і було блякле, як взимку. Абсолютно пуста вулиця з широкою дорогою, чи то пилом усе притрушене, чи снігом. Повна тиша. І дивний спокій...

Я досі гадаю, як переплелися сон і реальність? Чи реальний туман прокрався у сон, чи навпаки, те що наснилося виплило у реальність?

І до всього - лишень вчора я думала, як же я скучила за туманами.
Отак інколи збуваються бажання.

Profile

vassanta: (Default)
vassanta

December 2012

S M T W T F S
       1
2345678
910111213 1415
1617 181920 2122
232425 262728 29
3031     

Expand Cut Tags

No cut tags